Независимый сайт адвокатов Украины
«Оказывайте доверие лишь тем, кто имеет мужество при случае вам поперечить и кто предпочитает ваше доброе имя вашей милости» (Суворов А. В.)

[ 30 November 2013 | Просмотров 1619 ]

Залежна незалежність, або Чому я не хочу сьогодні бути адвокатом

Адвокатура – найдавніша інституція. Саме слово «адвокатура» походить віл латинського advocare («закликати», «запрошений»). За сталінських часів професор М.М.Полянський так сформулював сутність роботи адвоката: «Метою захисту і є захист». Тож адвокат повинен керуватися насамперед інтересами клієнта. А М.Ю.Барщевський видокремив основні складові адвокатської професії: чесність, компетентність і добросовісність.

Але у радянському суспільстві до адвокатів часто ставилися як до людей» які захищають злочинців і зрадників Батьківщини. У наш час розуміння сутності адвокатури на­було нового забарвлення. Зокрема, тепер їх вважають «пра­вовими шахраями», які за шалені гроші обслуговують ба­гатіїв, кримінальні структури та захищають службовців-Злодіїв від справедливої кари. Разом з тим, пересічний гро­мадянин без юридичної освіти неспроможний сам вести свою справу в суді і потребує допомоги фахівця, який доб­ре ознайомлений із нормами матеріального та процесуаль­ного права.  А відповідь на питання, шахрай цей фахівець чи ні, якими засобами досягає своєї мети», чи гідний називати­ся правозахисником як і в будь-якій галузі залежить від конкретного представника професії, який іноді своїми діями ганьбить добре ім я своїх сумлінних, колег.

Головне соціальне призначення адвокатури - захист законних прав людини та досягнення справедливості. Ці положення мають бути визначальними при вирішенні проблеми функціонування цього надзвичайно важливого правозахисного інституту, що передбачає забезпечення незалежності адвокатської діяльності.

Будь-які системи адвокатури, що існують у різних країнах, та пропозиції щодо їх удосконалення мають оці­нюватися саме з погляду їхньої здатності забезпечити неза­лежність адвокатської діяльності задля захисту законних прав людини. Виходить, що адвокатура - це незалежна са­мостійна організація професійних юристів, яка у встанов­леному законом порядку виконує важливу суспільну функцію - захищає права і законні інтереси громадян і ор­ганізацій а також надає ім необхідну правову допомогу.

Згідно з новим Законом «Про адвокатуру та адвокатсь­ку діяльність» (далі - Закон) адвокатура України є недер­жавним самоврядним інститутом, що забезпечує здійс­нення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також само­стійно вирішує питання організації і діяльності адвокату­ри в порядку, встановленому цим Законом. Адвокатська діяльність повинна здійснюватись на принципах верхове­нства права, законності, незалежності, конфіденційності те уникнення конфлікту інтересів. Отже, за своєю природою вона є вільною професію.

Новим Законом передбачаються нові положення щодо адвокатської таємниці, адвокатського запиту, відповідальності  посадових осіб за його ігнорування тощо. Начебто покращень чимало. Водночас адвокатам надається фактич­но виключне право здійснювати захист прав, свобод та за­конних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсуд­ного, засудженого, виправданого тощо. Для чого це? Адво­кати прагнуть монополії?

Головне науково-експертне управління ВР звертало увагу авторів Закону на те, що ця новела суперечить вимогам ст. 22 та 59 Конституції України, якими гарантовано право кожного бути вільним у виборі захисника своїх прав і недо­пущення звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод під час прийняття нових законів або внесення змін до чин­них. Крім того, вимогами міжнародно-правових актів пе­редбачено право кожного обвинуваченого захищати себе особисто або через вільнообраного ним захисника серед юристів, які можуть надати ефективний правовий захист. На жаль, із прийняттям останніх змін в КПК України та Законі про адвокатуру реалізація права громадян на вільне обрання захисника з числа не адвокатів стала неможливою

Автори нового КПК України, а також ті, хто голосував за нього в парламенті, фактично проігнорували Рішення Конституційного Суду України від 16.11.2000 р. №13-рп/2000 (справа щодо вільного вибору захисника), яким встановлено, що дії з обмеження права вибору громадяни­ном захисника суперечать положенням ч. 1 ст. 59 та ст. 64 Конституції України, згідно з якими конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Чи вичерпуються цим недоліки нового Закону?
Екс-міністр юстиції Олександр Лавринович пояснював, що новий Закон реформував засади здійснення адвокатської діяльності в Україні відповідно до загальновизнаних міжнародних демократичних стандартів, що забезпечить надання адвокатами професійної правової допомоги кожному, хто її потребує. Нібито саме для цього вдосконалено, зокрема, порядок допуску до професії адвоката, визначено види та гарантії адвокатської діяльності, встановлено чітку систему органів адвокатського самоврядування, запроваджено Єдиний реєстр адвокатів України та ефективний механізм дисциплінарної відповідальності адвокатів. Водночас на практиці Закон ускладнює отримання статусу адвоката, що, відповідно, підвищує ціни на адвокатські послугі і тим самим робить їх недоступними для громадян. До того ж із набранням чинності новим Кримінальним процесуальним кодексом України, який позбавляє близьких  родичів права бути захисниками (захисником може бути лише адвокат), для більшості громадян України захисник став дорогим задоволенням.

«На забезпечення незалежності адвокатів спрямована також діяльність органів адвокатського самоврядування, які тепер формуватимуться адвокатами виключно з числа адвокатів. Крім того, на виконання зобов'язань України перед європейською спільнотою Закон передбачає ство­рення Національної асоціації адвокатів України, яка об'єднає всіх адвокатів держави в єдину організацію. Це також буде гарантією незалежності їхньої діяльності», - з гордістю більше року тому пояснював Андрій Портнов.

На сьогодні НААУ є недержавною некомерційною про­фесійною організацією, яка об'єднує всіх адвокатів України та утворюється з метою забезпечення реалізації завдань ад­вокатського самоврядування, тобто є об'єднанням грома­дян. А якщо хтось з адвокатів не захотів вступати до органів адвокатського самоврядування? Стаття 45 нового Закону в порушення ст. 11 Конвенції про захист прав людини та ос­новоположних свобод та ст. 36 Основного Закону заперечує свободу вступу до зазначеного об'єднання громадян і вста­новлює примусовий вступ до НААУ всіх адвокатів країни.

Надання певному органу владних повноважень щодо адвокатів може призвести до негативних наслідків. На мою думку, не можна примушувати адвокатів, які за своєю суттю є незалежними, вступати в будь-які організації про­ти їх волі. Вочевидь ст. 45 Закону порушує законні права адвокатів щодо вступу до будь-яких об'єднань України, передбачені ст. 36 Конституції та ст. 11 Конвенції про за­хист прав людини та основоположних свобод.

Але згадаємо про забезпечення незалежності адвокатів, на яке, як запевняв Андрій Портнов, спрямована діяль­ність органів адвокатського самоврядування згідно з но­вим Законом. Можливо, хоча б це має сенс? На жаль, ні.

Так звана гарантія незалежної діяльності адвоката перед­бачена за рахунок самих адвокатів. Стаття 58 Закону гово­рить: утримання органів адвокатського самоврядування здійснюється за рахунок щорічних внесків адвокатів на за­безпечення діяльности рад адвокатів регіонів, Ради адвокатів України, Вищої ревізійної комісії адвокатури та потреби ведення Єдиного реєстру адвокатів

Відповідно до рішення Установчого з їзду адвокатів України та рішення Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року з метою фінансування органів адвокатсь­кого самоврядування кожен адвокат мав сплатити щоріч­ний внесок, 30% від якого буде спрямовано для фінансуван­ня діяльності НААУ, Ради адвокатів, ВКДКА, ВРКА, та проведення загальнонаціональних адвокатських заходів, а 70 % - залишається в регіонах. Несплата, несвоєчасна сплата або сплата внесків у неповному обсязі є підставою для відкриття дисциплінарного  провадження.

Отже, за результатами Установчого з'їзду адвокатів та рішення Ради адвокатів України, без прийняття конкрет­ного бюджету використання коштів, учасники проведених адвокатських заходів прийняли таке рішення сподіваючись на «краще майбутнє адвокатури», де зібрані з адвокатів кошти спрямують виключно задля їхніх професійних інте­ресів. Але позитивних результатів досі не дочекались, навіть відповідного захисту від ігнорування адвокатського запиту державними органами, підприємствами і організаціями по­ки що не отримали. Виникає питання: скільки ще в Україні будуть цілеспрямовано будувати фінансові піраміди?

Отже, новий Закон, замість того щоб об'єднати представ­ників професії під одним дахом самоврядної організації - НААУ, призвів до розколу в цій спільноті з 17 листопада 2012 р., коли відбулися два установчі з'їзди адвокатів. їх наслідком стали переслідування тих, хто не підтримав або піддає критиці нинішніх керівників адвокатури.

Чому це сталося, зрозуміло: завдяки новому Закону рішенням Установчого зїзду адвокатів та Ради адвокатів повіяло запахом грошей. От і виникла енергійна група колег, які не пішли за старим очільником Володимиром Висоцьким, що тривалий час очолював Вишу кваліфікаїдйно-дисциллшарну комісію адвокатів України та був членом Вищої ради юстиції, а «добровільно» обрали собі нове керівництво з числа «прогресивних» адвокатів. А пана Висоцького, як і більшість людей, які мають власну думку, колеги, що правлять бал, поз­бавили права займатися адвокатською діяльністю.

Приводом для цього стали серед іншого проведення «альтернативного з'їзду» та «оприлюднення особистої по­зиції щодо правомірності рішень», хоча Закон «Про адво­катуру та адвокатську діяльність» не містить таких підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Стаття 34 Конституції України гарантує кожному право на свободу думки та слова, вільне вираження своїх поглядів і переконань. Та й участь в адвокатському самоврядуванні - святе і непорушне право адвокатів. Чому ж тоді колеги ць­кують тих, хто 17 листопада 2012 р., можливо, правомірно висловив недовіру нинішнім очільникам адвокатського са­моврядування? Отже, бачимо боротьбу з інакомисленням та усунення «чужих» від новоствореної фінансової піра­міди, як у 30-ті роки XX століття.

Це також доводить відома справа закарпатського адвока­та Лариси Герасько. її позбавили права на професію через місцевий орган адвокатського самоврядування, але потім завдяки втручанню Міжнародної комісії юристів Вища кваліфжаційно-дисцитшінарна комісія адвокатів України повернула їй адвокатське свідоцтво. Однак це рішення од­разу ж було оскаржене в суді колегою Лариси Герасько -заступником голови Ради адвокатів Закарпатської області Нінель Масяк без належного на те уповноваження. І суд не­щодавно, не розібравшись в даній ситуації, задовольнив її позов, залишивши у силі рішення про позбавлення Лариси Герасько адвокатського посвідчення.

На мою думку, це прояв боротьби з інакомисленням, підтвердження фактич­ної відсутності в Україні незалежної адвокатської діяльності. Таких випадків, на жаль, чимало. Адвокатура в Україні під реальною загрозою тотального впливу. Загалом, як стверджують правозахисники Української Гельсінської спілки з прав людини, нараховується декілька десятків дисциплінарних справ щодо неугодних адвокатів, ініційо­ваних за згодою верхівки органів адвокатського самовря­дування. Я не впевнений в тому, що в умовах сучасного за­конодавчого регулювання адвокатської діяльності, з ура­хуванням принципів діяльності верхівки органів адво­катського «самоврядування», в разі висловлення мною будь-якої обґрунтованої критики існуючої системи я не буду позбавлений за це адвокатського свідоцтва, а в разі здійснення мною захисту клієнтів в будь-якій конкретній справі це не відбудеться з метою впливу на хід справи та позбавлення цим клієнта захисту.

Отже, я не хочу сьогодні бути адвокатом в своїй країні, бо вважаю обрану мною професію правознавця перш за все незалежною творчою працею, займаючись якою коле­ги не заробляють на колегах, не маніпулюють законом, не виживають один одного, а мають єдину мету - забезпечу­вати захист прав громадян і організацій. Нажаль, з прий­няттям нового Закону та рішень органів адвокатського «самоврядування» незалежність адвоката залишається під великим питанням.

Андрій КЛИМЧУК

Директор ЮБ «Допомога»



Добавить комментарий