Независимый сайт адвокатов Украины
«…Да будет слово ваше: «да – да», «нет - нет»; а что сверх этого, то от лукавого» (Евангелие от Матфея)

[ 04 October 2012 | Просмотров 1645 ]

Звернення Голови Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури при Кабінеті Міністрів України Висоцького В.І. до адвокатів України

До адвокатів України, керівників адвокатських об’єднань та фірм, керівників органів адвокатського самоврядування, журналістів та керівників засобів масової інформації

Ш А Н О В Н І    К О Л Е Г И !

З набранням чинності Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року (далі по тексту – Закон) адвокатура України розпочала свій новий етап розвитку та становлення, як незалежний інститут в правовій системі нашої Держави.

Вказаним Законом, який був прийнятий Верховною Радою України за ініціативи Президента України, суттєво розширені професійні права та гарантії здійснення адвокатської діяльності, розширені види адвокатської діяльності, запроваджено дієві механізми захисту адвокатів від втручання в їх професійну діяльність та діяльність органів адвокатського самоврядування зі сторони органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб. Відповідно до Закону, органи адвокатського самоврядування мають формуватись виключно із адвокатів та виключно адвокатами, з дотриманням гарантування права кожного адвоката обирати та бути обраним до органів адвокатського самоврядування.

Гарантії адвокатської діяльності встановлені статтею 23 Закону, якою, зокрема, визначено, що професійні права, честь і гідність адвоката гарантуються та охороняються Конституцією України, цим Законом та іншими законами.

Адвокатське самоврядування, згідно статті 43 Закону, ґрунтується на принципах виборності, гласності, обов'язковості для виконання адвокатами рішень органів адвокатського самоврядування, підзвітності, заборони втручання органів адвокатського самоврядування у професійну діяльність адвоката.

Таке право кожного адвоката приймати участь в формуванні органів адвокатського самоврядування законодавцем гарантовано пунктом п’ятим розділу 10 Перехідних положень Закону – кожний адвокат має право особисто брати участь в установчій конференції адвокатів регіону.

Разом з тим, незважаючи на гарантовані Законом права адвокатів щодо формування органів адвокатського самоврядування, окремі регіональні кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури (Донецька, Харківська, Київська обласна, Закарпатська), порушуючи прямі імперативні норми Закону, прийняли рішення щодо звуження гарантованих прав адвокатів, встановивши своїми рішеннями так звану обмежену квоту учасників установчих конференцій, чим позбавили права обирати та бути обраними близько 7000 адвокатів, що складає більше 80 відсотків від загальної кількості адвокатів зазначених регіонів.

Як стало відомо із засобів масової інформації та інших джерел, такі незаконні дії стали можливими, в тому числі, завдяки впливу конкретних посадових осіб, які займають відповідальні державні посади, що не заважає їм включатись в так звану «боротьбу» за керівні посади в органах адвокатського самоврядування, використовуючи при цьому всю повноту впливу як на адвокатів, так і на окремих працівників судової гілки влади, вимагаючи від них постановлення завідомо неправосудних рішень, повністю ігноруючи Конституцію України, яка не допускає звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод громадян України, що прямо підриває фундаментальні основи верховенства права і ставить під сумнів перед всією європейською спільнотою фактичне впровадження державницьких реформ в сфері права.

Крім того, ситуація не проста для адвокатів, оскільки майже одночасно з нашим Законом впроваджується в життя Закон України «Про безоплатну правову допомогу», а трохи пізніше починає діяти новий Кримінально-процесуальний кодекс України.

Я впевнений, що в кожного адвоката, здійснює він адвокатську діяльність в Хусті на Закарпатті, чи в Білогорську АР Крим, або в містах Києві, Севастополі, виникають питання з приводу реалізації окремих приписів статей названих законодавчих актів. Виникають певні складнощі з реалізацією положень Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». На жаль, існує різне трактування тих чи інших приписів Закону, є навіть помилки. Не все просто з реалізацією положень Закону України «Про безоплатну правову допомогу», особливо з питаннями добору адвокатів для надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Дуже багато питань, які стоять перед нами, як виклики, наприклад: шляхи фінансового забезпечення основи органів адвокатського самоврядування та їх діяльності, забезпечення приміщеннями та інше. І це при тому, що норми Закону більше не покладають такі обов’язки на органи виконавчої влади, чи місцевого самоврядування. Адвокатура тепер не має будь-яких пільг і повинна самостійно вирішувати такі питання.

Це покладає на нас з Вами ще більшу відповідальність – Закон діє і має виконуватись, а помилки, можливо, будуть виправлені законодавцем, але це буде набагато пізніше.

Що маємо, що втратили?

Не маємо особливостей організаційно-правових форм здійснення адвокатської діяльності. Не існує більше адвокатської фірми або адвокатського кабінету (хіба що створити їх, як об’єднання) та права адвокатів в складі адвокатського об’єднання самостійно укладати договори з клієнтами. Можна стверджувати, що Законом встановлені певні рамки, в яких адвокат фактично втратив право вільно обирати  організаційно-правову форму здійснення адвокатської діяльності. Такого положення в статті 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» більше не має.

Адвокатська діяльність не має статусу непідприємницької, втрачає свою соціальну функцію, а адвокати – право на будь-які пільги та особливості її здійснення: оподаткування, пенсійного забезпечення та соціального захисту. Таких норм в Законі для адвокатів більше не має, але вони є  чомусь в інших профільних законах, наприклад, в Законі України «Про судоустрій та статус суддів».

Ми практично всі стоїмо на порозі необхідності проведення перереєстрації з новим статусом самозайнятої особи чи суб’єкта фінансового моніторингу, або необхідності приведення статутних документів до вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Перед нами введення інституту стажування, як необхідної умови доступу до професії, та запровадження достатньо складної, а часто незрозумілої моделі органів адвокатського самоврядування і створення ревізійних органів в адвокатурі. Перед нами необхідність запровадження дещо нових норм, які регулюють питання дисциплінарної відповідальності адвоката і питання зупинення чи припинення адвокатської діяльності.

Не маючи такої ейфорії, як чиновники, ми маємо налагодити складні відносини щодо здійснення адвокатської діяльності адвокатами іноземних держав, і головне – пояснити своїм колегам, які сьогодні не мають справ і гонорарів, чому вони не мають таки демократичних можливостей здійснювати адвокатську діяльність за кордоном, як іноземні адвокати в Україні? Чому ми вимушені за кордоном проходити складну процедуру переатестації і маємо обмеження відповідно до законодавства країни перебування та норм міжнародного права?

Маємо вивчити норми нового Закону, нового КПК України та навчитись застосувати їх на практиці і, таким чином, здійснювати правомірну адвокатську діяльність.

Ми маємо продовжити складний процес виконання адвокатами вимог Закону України «Про безоплатну правову допомогу», особливо в питаннях інформованості адвокатів, або виключення можливості введення неправомірного контролю за адвокатами у зв’язку з виконанням цієї важливої функції. Перед нами сьогодні постало багато інших питань прямо пов’язаних з реформуванням адвокатури.

Поради, або що чуємо?

Займатись таким в країні намагаються всі: «визнані лідери адвокатського руху або адвокатури», керівники «впливових» громадських адвокатських організацій, влада відкрито, на рівні чиновників, які незаконно зберегли статус адвоката, або тих осіб, які стоять за певними судовими і не тільки процесами.

Нам дають поради об’єднатися на рівні Національної асоціації адвокатів України, вказуючи на нашу начебто «разрозненность и распорошенность», забуваючи про те, що законодавець чомусь відмовився від створення відділень Національної асоціації на місцях, як професійної організації, куди мають входити всі адвокати на принципах обов’язкового членства. Таким чином, осередки національної асоціації на місцях підмінені регіональними радами адвокатів, які неприродно об’єднують в собі функції органів адвокатського самоврядування і кваліфікаційних органів адвокатури. Цікаво, об’єднавшись в державному масштабі в Національну асоціацію, яким чином таке об’єднання адвокатів має бути проведене на місцях? Чи, можливо, цього не потрібно?

 На жаль, Закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не містить положень щодо єдності професії адвоката та, відповідно, уніфікації професії адвоката, чи наші порадники щось не дочитали?

Інші поради: щодо професійної майстерності та її підвищення в сенсі органів адвокатського самоврядування, щодо проведення установчих конференцій по так званому «квотному» принципу та через непередбачені Законом «районні та міські збори адвокатів з обрання делегатів на установчу конференцію», посилання на ст.47 Закону при проведенні установчих конференцій адвокатів, страх перед новими молодими обличчями адвокатури, - все це нагадує поради сторонньої людини, яка нічого не розуміє в предметі адвокатської діяльності, або давно такою діяльністю не займалась.

Такі порадники мають чітко усвідомлювати, що «підтримання» високого професійного рівня адвокатів можливе тільки через визначення повноважень кваліфікаційного органу адвокатури, на який має бути покладений відповідний обов’язок. На сьогодні такого органу не існує, а тому його потрібно визначити, як і відповідно об’єм його повноважень, можливо, через документи установчого з’їзду або Ради адвокатів України.

А взагалі, то існують загальні та спеціальні норми в будь-якому законі, і Закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не є виключенням. Для того, щоб застосувати до проведення та скликання конференцій адвокатів норми статті 47 Закону (загальні повноваження конференції регіону), спочатку потрібно використати спеціальні норми перехідних положень до Закону та власне провести установчі конференції і установчий з’їзд. І які б словники ми не гортали, установчі конференції є такими тільки тому, що передбачають участь в них всіх адвокатів, які отримали свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю в даній регіональній КДКА. Так визначив законодавець, а тому будь-які інші дії регіональних КДКА (квотний принцип, сито через збори адвокатів і навіть певний ценз для обрання делегатами на установчу конференцію) за межами Закону і повноважень кваліфікаційних органів та обов’язково ведуть до обмеження прав адвокатів на особисту участь в установчій конференції. Доводи про велику кількість адвокатів в певних КДКА і відсутність залів – це тільки небажання виконувати обов’язки, покладені на кваліфікаційні органи Законом.

Мабуть потрібно згадати так званий принцип запрошення на такі збори «своїх», неналежну поінформованість адвокатів, що забезпечує залишення в органах адвокатського самоврядування тих самих осіб і ніякі «обличчя» змінюватись не будуть. Діє принцип: оберемо на установчу конференцію «правильних» делегатів, а для неправильних виставимо охорону та забезпечимо собі «владу» в адвокатурі, обравши своїх делегатів на з’їзд, відкинемо таємне голосування і «правильно» забезпечимо голосування на з’їзді. От що насправді стоїть за такими порадами.

Звертаючись до таких діячів, хочу їм порекомендувати позбутись страху перед адвокатами, трішки ходити в судові засідання та повернути статус адвоката, і не боятись, знову ж таки, нових облич в адвокатурі.

Вказані вище «поради» дає людина, яка вважає себе адвокатом, займаючи посаду державного службовця 1 рангу, а ще є членом ВККА за посадою (САУ) і дозволяє собі не виконувати рішення ВККА, висловлювати такі настанови через газету і, мабуть, організовувати позови з цього приводу – замість підтримання єдиної практики проведення установчих конференцій адвокатів вносить в наші ряди «разрозненность и распорошенность». Досить, залиште адвокатів в спокої, згадайте власні заяви, що Закон «устранил государство от руководства адвокатурой». А ще хотілось попросити цього чиновника розповісти, як до 5 липня 2012 року держава керувала адвокатурою? При цьому нагадати, що Закон України «Про адвокатуру» від 19 грудня 1992 року не містив норм щодо контролю держави або її органів за здійсненням адвокатської діяльності і, взагалі, за адвокатурою.

Не бачу в таких «порадах» чогось адвокатського і хоч трохи спільного з інтересами адвокатури. «Волевиявлення» цих людей, приблизно як у хамелеона, тільки замість кольору у них «убеждения». В 2009 році при проведенні з’їзду адвокатів України з призначення членів Вищої ради юстиції «ВККА право имела», а тепер – вже не має?

Більш того, заклик об’єднуватися звучить як бажання «дружить» проти ВККА, або проти тих КДКА, які права адвокатів не звужують, наприклад в Дніпропетровській області. До того ж, конференція адвокатів там проведена з кількістю в 630 учасників. Але чомусь «порадниця» мовчить, як буде проведена установча конференція адвокатів в м.Харкові (конференц-залі готелю «Харків», який розміщує до 100 осіб, але з дуже надійною охороною, яка, можливо, не пустить на конференцію не «делегатів»)?

Інші дають дещо стриманіші поради: і відносно Єдиного реєстру адвокатів України (підкреслюю, він на сьогодні створений і існує), і щодо його «технічної» передачі до Національної асоціації адвокатів України або Ради адвокатів України (можу запевнити, що будь-яких непорозумінь з такою передачею даних не виникне, як і з наданням відомостей установчому з’їзду адвокатів України). Щодо порад утриматися від судів і не вирішувати таким чином долю нового Закону – а цікаво, чи почули такі поради «позивачі»: Харківська обласна КДКА (позови проти ВККА), Беляєв, Гунченко (останні взяли на себе сміливість боротися через суд не з ВККА, а з своїми ж колегами, оспорюючи право останніх на участь в формуванні органів адвокатського самоврядування). До речі (навіть смішно), ВККА ніяким чином не звужувала, а навпаки, за твердженням позивача Беляєва та деяких третіх осіб на стороні позивача (Харківська, Київська, Закарпатська та Донецька обласні КДКА), розширила в невстановлений спосіб права адвокатів (як раз позови про це). Дуже прошу інших порадників хоча б прочитати діюче до цього часу Положення про Єдиний реєстр адвокатів України або вже діючий Закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», де визначено, що затвердження Положення про ВКДКА (так буде називатись організація) відноситься до компетенції з’їзду адвокатів України, а не ВККА.

В органах масової інформації, особливо в газетах «Юридическая практика» і «Закон і бізнес» регулярно подається, на жаль, однобока інформація щодо проведення установчих конференцій та установчого з’їзду адвокатів України, але дуже вчасно і з певним підтекстом інформація про судові засідання. Але ж, правда тільки в тому, що ВККА ні одного з цих позовів не ініціювала. У відповідь, на прохання друкувати в ЗМІ (газета «Юридическая практика») точку зору і іншої сторони (розмова з Р.Колесником), наприклад, позицію харківських адвокатів, я почув, що редакція не має публікувати всі матеріали, які надходять (справедливо), але через день газета публікує інтерв’ю Ізовітової Л.П., де викладена дещо інша точка зору (зовсім не ВККА і, мабуть, не більшості харківських адвокатів).

Взагалі, люди витрачають такі зусилля: зривають та ігнорують засідання ВККА, не терміново оскаржують рішення ВККА від 10 серпня 2012 року, які вже втратили чинність, вчиняють процесуальний, а можливо, і непроцесуальний тиск на суд, добиваються рішень суду про прийняття заходів забезпечення позову, які фактично вирішують позови по суті, та під маскою бездіяльності ВККА організовують робочі групи «впливових» громадських адвокатських організацій, але «забувають» назвати речі своїми іменами – керівники кваліфікаційних органів КДКА Закарпатської, Київської, Донецької та Харківської областей нав’язали адвокатам «фільтрацію», не передбачену Законом, виконуючи установки певних осіб, які зацікавлені в представництві на конференціях і на установчому з’їзді відданих конкретним людям делегатів.

Питання: навіщо чиновникам адвокатура, коли Закон передбачає заборону втручання зі сторони держави та її органів? Можливо, ще дехто живе ілюзією зробити її підконтрольною? Радимо облишити такі спроби, зрозумівши, що рівень свободи в адвокатурі прямо пропорційний рівню свободи в суспільстві, залежна адвокатура не потрібна нікому.

 Мабуть не все добре у добродіїв, які намагаються «радити» адвокатурі. До цього часу ніхто не знайшов відповідь на питання, як в цей список потрапила Закарпатська обласна КДКА, яка ще і сьогодні не має належно оформленого реєстру адвокатів (за час головування в КДКА адвокатів Павліченко та Немеша), і свідоцтв нею видано трохи більше 500. І навпаки, чому єдину конференцію проводять в Київській міській КДКА, хоча адвокатів там більше 5000?

Вся справа в тому, що до так званої «влади» в адвокатурі рвуться адвокат Немеш П.Ф. та Фозекош О.А. (останній не має права на заняття адвокатською діяльністю, що ВККА раніше констатувала в своїх рішеннях) за допомогою, саме цікаве, рішення загальних зборів Закарпатського відділення Спілки адвокатів України (див. повідомлення прес-служби). В м.Севастополі ще один «визнаний» лідер адвокатського руху містечкового масштабу – адвокат - козачий генерал Жерновий А.В. намагався не тільки забезпечити своє обрання до органів адвокатського самоврядування, але і навести порядок в підготовці установчої конференції.

Наші колеги з Київської міської КДКА, зовсім не полюбляючи ВККА, як і її рішення, розуміють, що сьогодні навіть суд не має можливості скасувати приписи п.5 Перехідних положень Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (хіба що може розтлумачити Конституційний суд), а тому вони не мають права звужувати права адвокатів на участь в адвокатському самоврядуванні.

Але, нікому не під силу зупинити закономірний процес проведення установчих конференцій адвокатів. Відповідно до вимог Закону, такі конференції проведені в Дніпропетровській, Сумській, Чернівецькій, Херсонській, Миколаївській, Кіровоградській і Чернігівській областях та в АР Крим. Цікаво, що всім, хто прибув на конференції та зареєструвався до початку їх роботи, хватило місць в залах, обрані органи адвокатського самоврядування та делегати на з’їзд.

Як діяти в ситуації яка склалась?

Звертаюсь до Вас, шановні колеги, із закликом прийняти участь в установчих конференціях адвокатури та особисто реалізувати своє право обирати та бути обраним до органів адвокатського самоврядування.

Ніхто, і навіть суд, не може Вам заборонити стати учасником конференції, тим більше, ніякі чиновники від адвокатури, постановивши рішення щодо «квотування» і, так званих, районних та міських зборів. Вас мають зареєструвати і надати можливість голосувати з усіх питань порядку денного конференції незалежно від того, пройшли Ви через так званий відбір чи ні.

Ви маєте обрати органи адвокатського самоврядування, стати членами таких органів і обрати до них своїх колег, пам’ятаючи, що за цим обранням не якась «міфічна влада в адвокатурі», а величезна відповідальність та необхідність працювати на постійній основі, в більшості випадків із зменшенням адвокатської діяльності або без такої. Маємо обрати кваліфікаційні та ревізійні органи адвокатури, представників до складу Ради адвокатів України та Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, обговорити питання внесків на утримання органів адвокатського самоврядування та організаційного забезпечення їх діяльності (як орендувати або придбати у власність приміщення, можливість їх утримання, необхідність прийняття Радою адвокатів України внеску на організаційно-технічне забезпечення кваліфікаційних органів, їх утримання, кошториси та штатні розклади рад, КДКА та інше).

Пам’ятайте, що право на участь в установчій конференції конкретного регіону виникає у Вас в зв’язку з отриманням свідоцтва про право на заняття адвокатського діяльністю в даній регіональній КДКА.

Для обрання Вас до Ради адвокатів регіону та на керівні посади цього органу потрібно мати стаж адвокатської діяльності не менше п’яти років та робоче місце на території відповідної КДКА.

Такі ж самі вимоги у випадку обрання Вас до кваліфікаційних та ревізійних органів адвокатури. Інших заборон Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не містить.

Звертаюсь до керівників регіональних кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури та прошу у встановлений Законом спосіб забезпечити право адвокатів на участь в установчих конференціях адвокатів та умови для їх волевиявлення: адвокати мають знати про дату, місце і порядок денний конференції та мати можливість обрати форму голосування і вільно голосувати з усіх питань порядку денного конференції.

Особливо звертаюсь до керівників Київської обласної КДКА (Ковбасинська Г.В.), Донецької обласної КДКА (Башенко С.В.), Харківської обласної КДКА (Стоматіна М.В.) та Закарпатської обласної КДКА (Ігнатко В.С.) із закликом неухильно виконати норми Закону та забезпечити можливість адвокатам, які отримали свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю у цих КДКА, на участь в установчих конференціях. Не потрібно боятись Ваших колег і ставити чиїсь амбітні інтереси вище інтересів адвокатів та адвокатури, не потрібно відгороджуватися від простих адвокатів за допомогою охорони. Пам’ятайте про Вашу відповідальність, а також про те, що завтра Вам дивитися у вічі тим, права котрих Ви звузили та працювати разом з ними.

Я закликаю Вас, шановні колеги, керівники названих чотирьох КДКА, не чекати поки амбіційні особи поділять портфелі в національній Асоціації, яка створюється, і всі потрібні люди отримають свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, а вже сьогодні повернути Ваші «сиятельные взоры» в сторону простих адвокатів, які вимушені кожен день воювати «за місце під сонцем».

Закликаю адвокатів, керівників громадських адвокатських організацій, не втручатися в будь-який спосіб в питання проведення установчих конференцій адвокатів, крім особистої участі в проведенні таких заходів, не чинити тиск на суди, з метою отримання та використання рішень, які дозволять зупинити передбачений Законом процес формування органів адвокатського самоврядування.

У нас є інші можливості для спілкування: як Голова ВККА, буду ініціювати на відповідному засіданні проведення ще до установчого з’їзду круглих столів, конференцій, нарад та робочих груп за результатами установчих конференцій;  як член Спілки адвокатів України, маю намір ініціювати обговорення питань щодо проведення установчого з’їзду адвокатів України та напрацювання позиції САУ (а не тільки Президента Спілки з питань порядку денного з’їзду).

Звертаюсь до представників ЗМІ, розуміючи, що для Вас інформаційними приводами є не тільки проведення установчих конференцій та установчого з’їзду адвокатів України, але навіть це звернення, і прошу пам’ятати, якою зброєю Ви володієте, і яким може бути результат її необ’єктивного застосування. Маємо надію на об’єктивне та неупереджене висвітлення процесів реформування адвокатури з наданням рівної можливості виступу на сторінках газет адвокатам, які репрезентують різні позиції.

Ще раз хочу заявити, що особисто для мене обрання на керівні посади в Національній асоціації адвокатів України не самоціль і зовсім не отримання можливості вирішувати якісь особисті питання. Хочу підкреслити, що питання обрання на найвищу посаду в адвокатурі (Голови Національної асоціації адвокатів України і, одночасно, Голови Ради адвокатів України та Голови Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури ) має вирішуватися адвокатами - делегатами з’їзду без будь-якого впливу, за формою голосування, обраною з’їздом. Як на мене, забезпечити такі можливості має тільки таємне голосування. Я не сприймаю закиди, що не маю права балотуватися тому, що прийнятий Закон – це не напрацювання ВККА (в пояснювальній записці написали інше), для мене на першому місці волевиявлення адвокатів, - керівників адвокатури України мають обрати адвокати, а тому я сприйму будь-яке рішення з’їзду. Не має невдач, а є уроки.

Я закликаю Вас реалізувати активну громадянську позицію, вірю Вашим щирим бажанням досягти компромісу та порозуміння. Прийшов час адвокатам вирішити долю своєї професії.

З повагою,

Голова Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури при Кабінеті Міністрів України                                                   В.І. Висоцький



Добавить комментарий